Вікові межі рок-авдиторії - треба грати емо!(за натхненням Д.Бу)

Romario | 73 | Розділ: Творчість і мистецтво | 6 червня 2009 15:57

Вірус провокативних тем пана Сергія зачепив й мене…

Преамбула така: впродовж невеликого проміжку часу (~5-10 років) історії існування певних груп можна провести певні підсумки їхньої популярності в межах нашого міста.
В мене виникає доволі цікаве припущення, що популярність групи залежить напряму від віку потенційних та реальних її слухачів. А вік зі свого боку окреслює коло тих можливих стилів, які б хотів слаухач мати доступними.

Про що йде мова? зрозуміло, що 13-14 річним діткам не хочеться слухати якогось прогресіву чи джазу. А 30-40 річні далекі від хардкору чи панку.
Універсальних стилів немає, груп - одиниці таких, що можуть всім сподобатись. Але мова не про них, а про середньостатистичний рівень.
Наприклад, дивує, куди поділася популярність групи АннА? Якщо виходити суто з цифр людей на концертах - вибачте за крамольність - їм тепер годиться на розігріві у Вейс оф Депенденс грати.
І чому тепер так всі хочуть повернути Тостер?..

Львів - місто студентів, в нас дуже висока концентрація ВУЗів на квадратний кілометр.
Тому припускаю, що авдиторія будь-якої групи формується зі студентів. І поки студенти ще вчаться (мають багато зайвого часу), група популярна. Проходить максимум 5 років - і кількість людей на концертах різко зменшується. Бо вже випуск, робота, сім*я, гроші передусім…
Якщо взяти за точку відліку не студентство, а старші роки - отримаємо дуже вузьке коло слухачів. Це випадок для мітолістів - люди на концерти ходять, але їх дуже мало і з роками мало що змінюється.
Дещо особливим тут є випадок доступніших для широкого загалу стилів, коли ходять і діти, і старпери. Але то вже особливі випадки, скажем, так було з Ніагарою, так є в Полинового Поля. Їїхні концерти збирають дуже різношерстні тусовки. І тут причина не у віці зовсім…

Проте є ще один варіант - група зароджується ще в часи 13-14 річного віку, слухачами стають шікільні друзі, які пізніше поширюють популярність по ВУЗах за студентських років.
І якщо музиканти переростають недойоб і справді намагаються творити мистецтво - вони досягяють напівлегендарного статусу (можу помилитись з прикладом, але перше, що спало на думку - новороздільці Петро на Горі). А потім виходить дивна ситуація - якщо група раптом після сплячки збереться, на її концерт прийде на порядок більше людей, ніж на будь-який мітал.

…можна ще зргадати вплив харизми і вміння збирати навколо себе людей. Воно теж чимало що важить - згадайте концерт до 10-річчя Нарвасадати.
Але якщо і перше, і друге вдало поєднується - тоді маємо випадок Тостера.

Я б хотів подискутувати або принаймні половити трохи помідорів за такі тези, що напрошуються у висновки:

- успіх групи залежить від того, скільки студентів ходять на її концерти.
- різношерстна за віком і тусовками аудиторія на концерті - ознака вдало обраного музичного стилю та грамотної самореклами.
- як наслідок психології, старперам пробитися набагато важче, аніж молодим, яку б геніальну музику вони не грали.
- музикант має бути якомога ближчим за віком (і за мовою, і за мисленням…) до слухача.
- найвища ймовірність здобути широку і стабільну авдиторію - грати те, що люблять 13-14 річні підлітки (а ще краще - почати разом з ними, коли тобі теж стільки).

Остання підкреслена теза видається найважливішим для мене висновком. Звідси і слово ЕМО в назві теми, бо вони саме з такого віку з*являються.

Що скажете?

ПС: не бийте сильно - не маю чим на зелені свята зайнятись