СУП З ПЕЛЬМЕНЯМИ ТА ГОЛИМИ МАХНОВЦЯМИ (ФОТО)

BRAT | 0 | Розділ: | 31 серпня 2006 11:43

Два дні Гуляйполе не спало. Бабусі зачиняли на ніч вікна, а саме місто перетворилося на величезний намет, де кожен ходив, лежав та спав де йому заманеться. І це – ще не всі подробиці…
День Незалежності з Махном. Саме так і саме з таким персонажем святкували всі ті, хто не хотів вкотре поспіль нидіти на Майдані під Таїсію Повалій та потім пішки шурувати додому, оскільки метро вже давно не ходить. Інша справа – в Гуляйполі. Метро тут нема, і Таїсії Повалій, як й іншої попси, теж. Але про все – з самого початку, тобто, з…
Приїзд
Добиралися молоді анархісти та любителі андеґраунду хто як. Хто цивілізовано на автобусах з Києва, хто на потягах, а потім на оленях, а хто… Загалом, добралися, знайшли стадіон, під романтичною та оригінальною назвою «Сільмаш», де й мало відбуватися дійство, і почали шукати, де б кинути свої кістки.
Варіантів було два: або жити в палатках, які кожен мав привезти з собою, або шукати добрих місцевих жителів, які б приютили гостей зі столиці та інших міст у себе. Щодо першого, то частина наметів (гостей та учасників) була на території стадіону, інші – біля цього самого стадіону.
Якщо палаток ви не мали – можна було знайти хатинку, чи кімнатку. Але й тут спрацювала наша українська душа, наш менталітет.
У малесенькому містечку, де наймасовіша подія – це Новий рік біля місцевого будинку культури, ціни на кімнатки починалися від 20 гривень з людини. Звичайно, коли ж це пересічний українець упустить таку можливість збагатитися…
Одразу по приїзді, буквально за годину, почалася культурна програма. Виїзд поетів на тачанках та читання віршів тих самих поетів з тієї самої тачанки. Хоч був день, пекло і народ ще «не прийшов до тями» поетів слухали. І це – Слава Богу. Є ще поціновувачі…
Їжа
Окремим рядком харчування назавжди залишиться в історії гуляйпільського фестивалю та й самого Гуляйполя. Ну не розраховувало вісімнадцятитисячне містечко на таку кількість спраглих та голодних любителів андеґраунду. У перший день фестивалю в обід знайти щось їстівне в місцевих кафе було просто таки неможливо. І не тому, що там кожен їсть у себе в дома, а тому що не розрахували місцеві бізнесмени і не закупили потрібної кількості харчів. Тому майже в кожному з дев’яти генделів, що ми пройшли, чули однакову відповідь «Їсти нема. Зайдіть за дві години. Тоді буде фірмова страва – суп….з пельменями. Фірмову страву ми таки покуштували. Без коментарів….
Зате шашлики на стадіоні були по 9 гривень за 100 грамів. Це помітили всі, тому їх швидко не стало…
Денна варта
Якщо дивитися за кількістю відвідувачів, то кожен день фестивалю можна розділити на дві частини – день та вечір. Можна, звичайно, виділити ще й ніч з бардами. Протягом двох днів і на центральній сцені, і у двох наметах відбувалися виступи творчої андеграундової інтелігенції. Свої вірші читали всі, хто вміє читати і не соромиться, що його не зрозуміють. Та й соромитися не було чого, адже сам фестиваль такий. В цьому й фішка! Перераховувати всіх поетів та письменників просто не варто – їх було дууже багато. Зупинюсь лише на одному, виступ якого викликав суперечки в учасників та у місцевих. Це - майстер матюка ЛесьПодерев’янський. Одні стверджують, що це – частина культури і з цим треба змиритися, інші – що на полі було багато дітей і така частина культури не сприяє їх культурному розвитку. Проте, як відомо, у суперечці народжується істина.
Вразив всіх і байдужих, і не дуже – літературний боді-арт. Ще б пак! На голих дівчатах поети малювали свої вірші. Важко було сказати про мистецьку вартість цих літературних творів, але про красу українських дівчат…Ідея писати тексти на голому дівочому тілі належить \"Мати фестивалю\" Оксані Омельченко. Подейкують, що вона і сама хотіла взяти участь в конкурсі, да от тільки Доній не пустив.
А томатний лідер нації? У другий день фестивалю зі всіх прилавків Гуляйполя зникли помідори. Народ розкупив цей простий та споконвічний метальний інструмент моментально, а потім всю свою «любов» до влади вилив у киданні томатів у політиків. Звичайно, не справжніх політиків, а намальованих, але радості від цього не меншало. Тут перемогла дружба, оскільки політична обізнаність та нелюбов нашого народу розповсюджувалася на всіх політиків разом взятих і кожен отримав, як то кажуть, по достоїнству.
Нічна варта
Ось де починався справжній кайф. Ось де всі сили, які збирали гості та учасники фестивалю за день – знаходили свої шляхи вивільнення. Наїжені, накурені, напиті…. Тут танцювали та підспівували всі. Навіть якщо часто слова важко було розібрати, але ж це – ніщо, настрій – все. І якщо першого дня танцювали ще не дуже жарко, то в останній день – не треба було навіть дим зі сцени пускати. На стадіоні, де вся травичка вигоріла, а дощу вже давно не було від тупотіння розвеселених людей здригалася земля та стояла така курява, що пилові бурі, про які пишуть в газетах – відпочивають.
Загалом, якщо дивитися в цілому, ну так, глобально, то я від душі натанцювалася, на вибрикувалася, та ще щось, не знаю, як це обізвати від «Перкалаби», «От вінта», «Вася клабу» та інших.
Бардів не чула, хоча казали, що було непогано. Але холодно, тому все й творилося біля ватри.
P. S.
Перший фестиваль відбувся. Кажуть, що перший млинець має бути комом. Цей млинець виявився не зовсім комом, були в нього й їстівні сторони. А ще там я познайомилася з родичкою Махна під брендом якого відбувався фестиваль. Оксана Махно живе в Гуляйполі. Брат Нестора Махна – це її дід.
Печально було, що заявлений гість – пан Луценко так і не приїхав. Хотілося подивитися, як головний міліціонер їздитиме на тачанці. Але від цього свято гіршим не стало, адже його війська – міліціонерів, з’їхалося, мабуть зі всієї області.
Фінальну крапку в цій епопеї поставлю просто. Організатор фестивалю голова Мистецького об\'єднання \"Остання барикада\" Олесь Доній запевнив всіх, що наступного року свято набуде міжнародного статусу…
Аня ДАНЬКО, І-Репортер

http://rep-ua.com/46353.html