Dub FX. Про музику. Про те, як його ледь не вбили і про те, для чого він то всьо робе
donvinton
| 8
| Розділ: Інше | 4 квітня 2009 15:29
Ми сиділи на кухні у їх арендованій квартирі у Києві. Бен зробив чаю. Вони тіки повставали після концерту в Сінема. І були ше трохи сонні. Я тоже. Ми пили чай і прокидались.Приємного читання =)
З чого то всьо почалось?
Бен
Я співав у різних бандах, коли був молодший. Ми різне грали - джаз, метал, реггі, фанк, хіп-хоп. Все – я робив музику дуже різну. Я грав на гітарі. Я мав станцію гітарних ефектів і я думав – О від цього моя гітара буде краще звучати. А потім я подумав – ану-ка включу в ту станцію мікрофон, може я ше й прикольніше буду звучати, як співак. Я спробував і там було повно різних дивних звуків – каша короче. І всі з групи казали – вимкни то! Вимкни! І не використовуй то більше. Я купив нову примочку – педаль для гітари. І мене тепер було дві – у нову вмикав гітару, а у стару – мікрофон.
А потім – я не сильно граю на гітарі. Я можу грати, але були гітаристи, які набагато краще грають. Тому я перестав юзати гітару і зосередився на примочці і вокальних ефектах. Десь 4 роки в групах я використовував тільки ефекти для голосу. Десь з 18-ти до 21-го.. 22-х років. А потім я побачив одного бітбоксера, який використовував луп-станцію, тіки він грав дивну дуже вже мистецьку музику – не хіп-хоп, не реп – а таке ну зовсім дивне звучання. І я такий – вау! Це неймовірно! Треба таке попробувати. І я купив ту педалю.
Я з’єднав гітарний процесор і луп-станцію. Я, ше не бачив, щоб хтось так робив. І не чув, шоб хтось так грав. Ну і крім того я тоді слухав Боббі Макферрріна, який придумав цю пісню (настукує і наспівує) «Донт воррі бі хеппі». Ну ви знаєте її.. Я побачив його. І тоді якось все разом отак склалось в одне. Я тоді якраз подорожував я тоді хотів робити якісь вуличні виступи, шоб заробити грошей. Бо я не хотів кожен раз шукати собі роботу в іншому місті, куда приїду.. Я подумав – а чо би просто не попробувати оце робити? То я просто виходив на вулицю..
Шошанна
Ну з самого початку це було, щоб поїздити по світу.
Бен
Та – просто шоб подивитись світ.
Шошанна
Заробити грошей, щоб можна було поїхати далі.
Бен
Та. І кожен раз це якось розвивалось, поки не перетворилось в то, як це виглядає зара.
Я (питання подаю дослівно з англійської – слово в слово =) Бен дивився на мене, слухав і посміхався. =)) )
Можете згадати якісь цікаві… може.. випадки… в… кожному місті… куди ви їхали? Може з проблеми… були з поліцією? Чи може шось… з урядом… ну… міським урядом?
Бен
Та завжди шось божевільне відбувається. В Бірмінгемі. Я там був перший раз. Ми зіграли 2 пісні і приїхала поліція, виключила апаратуру і тупо викинули нас з міста. Вони сказали, шоб ви сюди більше не приїжжали
Шошанна (додає)
… грати музику.
Бен
Це було прикольне… Завжди шось трапляється. Але я завжди максимально культурний з поліцією. Я ніколи агресивно себе з ними не поводжу, не провокую, не кричу. Якшо вони мені кричать – «Ану виключай свою таратайку», тоді і я їм відповідаю таким же тоном. Але зазвичай я кажу – та всьо нормально, спокійно, я просто тут трохи пограю-поспіваю. І десь у половині випадків вони мені дозволяють грати далі.
Шошанна
Вони йдуть собі геть
Бен
Та вони кажуть – трохи скрути і можеш продовжувати. Тому деколи – всьо ок.
Я
Я читав про одного дикого чоловіка з мачете..
Бен
Ха.
Шошанна
А-а. Отой!
Я
То шо там було?
Бен сміється
В Манчестері. Я вперше приїхав у Манчестер і нікого там не знав. Зустрів цього чувака і він каже – можеш зупинитись у мене в будинку. Він був дуже добрий, приємний, шо дозволив мені зупинитись у нього. Останній день, коли я збирався їхати… В мене була його сумка. Він мені її дав і каже – можеш її юзати. У нього було повно всяких сумок. Поламані, подерті. Ця тоже мала не найкращий вигляд. Там була дірка. Він сказав – бери її. Я подумав він мав на увазі – бери собі назавжди. Але він мав на увазі – «бери її поки ти тут». Ну короче – я збирався, вже виходжу, а він каже – Е! Ти взяв мою сумку!!! Я кажу – ну та… взяв… вона тобі вже потрібна? А він каже – Ти хотів вкрасти мою сумку! Я кажу – та ні. ти ж віддав її. А він почав кричати. По-моіму в нього впала планка через ту сумку. «Забирайся з мого будинку! Геть звідси!». Я йому – добре-добре. Йду. Спокійно.
Ну і поки я ше в будинку, я думаю собі – та не хочу я з ним нічо мати спільного – віддам йому його сумку. Витягаю свої речі звідти… і тут він вистрибує на вікно з таким величезним мачете. Він великий, грязний, біжить на мене з криком АААА. Я не знав шо робити. Він замахнувся і, щоб вдарити і зупинився просто біля мене. Він точно збирався мені голову відрубати. Але не відрубав. Зупинився. Дивиться на мене. На сумку. На мої сумки. І він починає рубати… сумки, мій кейс від гітари (той, шо він з ним зара їздить). Він всьо потрощив. Я заціпенів з відкритим ротом. Він був дуже величезний.
Шошанна
І ти подзвонив моїй сестрі
Бен
Та. І отак я познайомився з Шош. Я зустрів її сестру день перед тим – вона там тусувалась
Шошанна
…На вулиці на виступі
Бен
.. то я такий стою розгублений з тими потрощеними сумками. маю тіки один якийсь номер. То була її сестра. Я подзвонив, а вона каже – ну ясно шо приїжджай. Можеш пожити у мене. Ну отак я Шош і зустрів.
Я
То тіпа була як доля?
Бен
Ага. Шось таке. Я апше думаю, що добре, шо то сталось. Я не думаю, що то було шось погане. Мені подобається та історія.
Я
А можна то, як ви живете, називати філософією?
Бен
Я думаю, що будь-чий стиль життя можна називати філософією.
Я
Нє. Я маю на увазі… ваш, як циганський. Як сучасний циганський.
Бен
Та. Погоджуюсь. я думаю.. (до Шошанни) може ти шось до того додаш?
Шошанна
Ну хіба шо на йиганів ми схожі тим, що ми живемо у нашій вантажівці (вони кажуть на це van, але то мабуть про автобус такий – будинок на колесах. мені Бен розказував, що у них там є душ, кухня, спальня, біотуалет – правда ним вони не дуже користуються, бо з ним багато мороки – то треба міняти часто ну от таке.) Ну і ше я думаю тому, що ми гроші, які отримуємо з музики, зразу пускаєм на то, щоб ше кудась поїхати. Там знову граєм музику. І так то повторюється знову і знову. Ми самі складаємо собі куда поїхати, самі про себе говоримо. Але це не зовсім цигани… (Шошанна не договорила, бо почав говорити Бен, але похоже на то, що вона мала на увазі, що вони тіпа не то шо цигани, вони просто собі вільні – шо хочуть, то і роблять.)
Бен
…у нас нема ніякого списку, куда їхати.
Шошанна
… та ми кожен раз то придумуємо раптово. В один момент ми можемо вирішити – давай поїдемо в Польщу. Типу одного дня прокидаємось.. Ну шо поїхали? Та поїхали.
Бен
Ну отак буває, виступаємо на вулиці, хтось там тусуєтся, слухає нас, тоді каже:
- О! Вам треба поїхати в Монпельє у Франції!
А ми:
– льохка.
Просто ми коли туда поїдем, то ми спочатку все одно заїдем ше в інші міста по дорозі. Манчестер, Лондон , потім на паромі, потім – в Париж, а коли приїдем до Монпельє, то ми зупинимся в того чувака, що нас запрошував.
Шошанна
Ми так можем жити, бо нам музика це дозволяє. Якби ми мали якусь роботу, ми би не змогли отак зранку вирішувати – давай поїдем туди, чи сюди. Нам пощастило, що ми можемо так жити. Хтось тоже може так жити, але вирішує себе обмежити Англією чи Європою. Але ми не хочемо себе прив’язувати до якогось місця.
Я
То шо – якшо я скажу, наприклад, чуваки, та ви круто граєте, приїжджайте до Львова – то на Заході України (згадую шкільну програму з англійської і кажу: ) «іц вері ейшент сіті». То ви приїдете?
Шошанна
Якшо ви скажете, що там будуть люди, яким наша музика подобається, і буде багато прикольного народу, то ми точно поїдемо.
Бен
Якби ми були на своєму автобусі, бо ми прилетіли літаком, але приїдемо ше раз в серпні… вересні. Ми тоді збираємось трохи поїздити східною Європою. Бо ми взагалі не бачили Східну Європу. Ми ніколи не були в Естонії, Україні.
Шошанна
Та. Десь з кінця липня – початку серпня протягом півроку ми будем жити у своєму автобусі і збираємся проїхатись по Східній Європі. Ну і будем виступати по дорозі.
Я
А скіки ви заробляєте за один виступ?
Шошанна
Залежно від погоди, від країни, від того, скільки часу ти вже там граєш, залежно від дня тижня.
Бен
Ми були в Амстердамі перед цим. То мабуть був найбільший наш виступ. Кожен день нові люди і багато людей. Ми продавали диски по 5 євро за один. І ми продавали 50-100 сіді за день.
Шошанна
Ну але ми виступаємо з перервами. Типу – 2 години пограли – перерва, а потім знов дві години.
Бен
Ну але, якшо в Амстердамі дощ, то за день можна продати 2 диски. І таке було.
Шошанна
Та не було ніколи, щоб 2 диски! Зажди 10 щонайменше.
Я
А є шось таке типу мішені… тобто цілі?
Шошанна
Типу глобально мета життя?
Я
Ага
Бен
Я просто хочу, щоб в нас і далі було то саме, що є зараз. (починає гидливо кривлятись) Ставати поп-знаменитістю мені просто не цікаво. Так – мені подобається робити популярну музику, але я не хочу робити… я не хочу, щоб мене постійно крутили по радіо, я не хочу, що мене показували на МТВ і всяке таке. Мені це просто не цікаво.
Шошанна
У нас є відео на ю-тубі.
Бен
Та і це круто. І ше з того, шо ми хочемо зробити. – ми хочемо записати дитячий альбом з Шош. Бо вона в дітях розуміється. Вона була шкільною вчителькою. І в майбутньому збираємось більше сфокусуватись на шоу для дітей.
Шошанна
І може зробим якийсь тур по школах Англії. Але може і по інших країнах. Зробити таке дитяче шоу по школах – тур. І продавати там дитячі лиски. Він і далі буде грати свою музику з тим самим бітом і басом і тою самою актуальною сучасною музикою…
Бен
Драмнбейс, дабстеп, брейк-біт і т.д.
Шошанна
… але головними будуть дитячі пісні з текстами, зрозумілими дітям.
Бен
Я хочу донести шось, шось сказати дітям. Бо підлітки вже мають якусь свою думку. А от дітей ше можна навчити чогось хорошого. Коли я був малий, то мене не парило, чи я занадто товстий, чи я беззахисний. Зараз все по-іншому. А дитяча музика вона примітивна. Тіки чути шо «втравєсідєлкузнєчік» (ну ясно шо він наспівав якусь їхню англійську пісеньку, але я не поняв, шо то за пісня). Ми хочемо робити шось таке, шо би було більше важливе для дітей.
Я
Ви очікували саме такого прийому від людей на вчорашній вечірці?
Бен і Шошанна, сміються
Нііі!!!
Я
А ви в клубах грали?
Шошанна
Та. ми в клубах часто граємо. Але в Англії трохи по-іншому приймають. Навіть якшо люди дуже-дуже люблять вашу музику…
Бен
Вони не кричать АААААААААА
Шошанна
..бо музика в Англії дуже доступна. Там багато хороших діджеїв. Постійно багато хорошої музики – 3-4 рази на тиждень – будь-де. Так вони люблять тебе. Але ти для них не є супер-новинкою… Бо у них великий вибір.
Бен
Якшо ви живете в країні чи місті і виступаєте раз на тиждень, вас не приймуть так само, якшо ви прилетіли в Україну і дали один концерт. Якби ми жили в Україні з півроку і займались тіки тим, шо виступали, то мабуть шо реакція була не така сама, як вчора.
Шошанна
…бо в Британії – кожної п’ятниці, суботи і деколи неділі, ми граєм на вулиці, як оце зараз збираємося. І три години ми виступаємо безкоштовно. Хто хоче – купує диски. Тому якшо вони тіки хочуть нас побачити, - ми завжди на тому самому місці, в той самий час.
Я
А лейбли якісь дзвонили з пропозиціями підписати контракт?
Бен
Пару років тому дзвонили. Я правда тоді ше не грав таку музику. Я грав більше регбі, таку гітарну музику з групою. Тоді пару лейблів хотіли укласти угоду зі мною. Але зара – ні – не дзвонять. Але знаєте. Лейбли – вони вже вмирають. Вся індустрія в колапсі. Ось чому вони штампують 20-30 таких самих виконавців. Вони не можуть щодня показувати новий талант – нема на це грошей.
Я
То ти не хоч підписувати контракти з жодним лейблом.
Бен
Знаєш, я би підписав. Але зара ми можемо робити все, шо хочем. Ми заробляємо достатньо, щоб жити і працювати далі. Ми не паримось над тим, щоб їздити на Хаммері і жити в великому будинку з басейном – це не цікавить нас. Ми хочемо їсти смачну їжу, подорожувати і ознайомитись з людьми, робити музику, яка нам подобається. Бо контракт з лейблом змушує тебе йти на компроміси з собою і все погоджувати. Треба погоджувати одяг, музику, інтерв’ю. Все. Ми над цим не паримось. Якби 5 років тому ви запитали, чи хочу я контракт? Я б сказав – ТАК! Бо у мене не було грошей, я щодня працював у зацофаному ресторані. Але зара все по-іншому і можемо ми робити все, шо захочеться.
Шошанна
Кожен може зробити свій лейбл
Бен
Ми зара створюємо свій лейбл.Наш власний. Бо я записую диски – для неї, для мене, для Вудноута – то чувак, з яким ми живемо – він грає на саксофоні і дуже круто. Ну теоретично, якшо ти випустив три диски, то ти теж вже лейбл. Але ми не займаємося дистрибуцією записів цього лейблу. Може колись це і доведеться робити. Але зара – ні – тіки через Інтернет.
Я
Коли ти співаєш пісню в Лондоні чи Брістолі… ну наприклад той самий Руд Бой. Коли ти співав її в Лондоні, вона відрізняється від того, як вона звучала в Києві? Це типу імпровізація чи як?
Бен
Є пісні, які є вже записані, але щоразу вони інші. Бо я не інструмент, який щоразу звучить однаково. Деколи я граю швидше, деколи повільніше. Деколи я співаю вище, деколи – нижче, бо я не маю ідеального слуху. Я не можу отак – взяти ноту – і сказати – О це сі бемоль! Тексти ті самі, ідеї ті самі, але щоразу… У мене ж немає команди, яка грає. Є тіки я і я можу робити все, що захочу. Я можу раптово зупинити пісню на цьому місці або продовжити її, або змінити її якось. Ось що класно в тому, що я роблю.
Смайли
