А мене сольний проект Оззі більше пре, ніж Саббати оригінальні)))) Хоч і тих теж люблю) Але, як показала історія, Оззі без Саббатів прекрасно себе почуває, а от Саббати без Оззі - не дуже, як на мене
ну тут просто мова йде, що саббати заклали колосальну базу для того ж сольного оззі і всіх інших по суті. не памятаю хто, але хтось з великих (крім Пуха) сказав, що Айомі зіграв все, а все, що було написано після цього, то це просто варіації на тему цих ріффів.
мабуть, важко говорити про "класні" чи "не класні"… Зате можна говорити про вплив.
додам парочку-трійку гуртів, хоча їх набагато більше.
Metallika. Цікаві рифи, які далекі від вокальної партії, однак прекрасно її виділяють. Особливо виділю The Shortest Straw з альбому 1988р… (раджу гітаристам, які хочуть добре володіти ритмовою гітарною технікою, "поставити праву руку" - вивчити цю веселу пісеньку)
Kreator. 2 альбоми 1988 та 1989рр… По суті, ці альбоми тримаються виключно на ритмових рифах, жодної мелодики, шалена ритміка, яка формує всю картинку. "олд скул"… зате, який!
Death. По суті - створення стилю, кожен альбом - крок вперед, постійний прогрес… Я до цього часу будь-який тріольний дезовий риф асоціюю з Чаком Шульдінером і Death. і не лише тріольний… :) А взагалі - його вклад переоцінити неможливо. імхо.
Були ще Коронер, Цинік, та, навіть, той же Ніккі Сікс з Мьотлі Крю немало "нашпіляв" … можна згадувати до безкінечності…
Додам, що на мою думку, з точки зору техніки гітариста - гітарист, який "зняв" з пару десятків пісень вище перерахованих гуртів (по декілька з кожного гурту з самих "рифових" альбомів) - зможе зіграти будь-який інший гриф без якихось труднощів і підготовки.
Queen I Want It All, The Hitman…
Guns'n'Roses--Don't Damn Me,You Could Be Mine,
Mr. Big-Daddy, Brother, Lover, Little Boy…Addicted To That Rush
Poison- Fallen angel,Talk dirty to me
Queen-I Want It All,The Hitman…
Shark Island - My City
Van Halen - Ain't Talkin' 'Bout Love
ACCEPT - Metal Heart
Whitesnake-Children of The Night,Bad Boys
Zakk Wylde это машина зашибенных рифаков и просто МОЩНЕЙШЕГО(!) гитарного звука.
Лично щитаю Forever Down (Mafia), Suffering Ovedue (Blessed Hellride), Devils Dime (Shoot to Hell) эталоном риффакости даного Дикаря! а по сути прусь от всего!
Все це суб'єктивно, так само в принципі як і з соляками. Айоммі-понятно шо дав поштовх всьому. Пейдж теж доклав зусилль. Але багато їх рифів були так чи інакше натхненні блюзом. Я думаю шо історія з Black dog всім відома. Крутий ще Морелло, хоча ясно шо його рифи натхненні Аойммі, Пейджом та фанком. Але вони прості і вставляючи! Матвік правильно зауважив, шо для рифа головне шо б він вставляв. Я б відмітив ще Адама Джонса з Tool за його роботу в різноманітних перемінних розмірах і складних ритмічних структурах(риф на 9/8-8/8-7/8 на Lateralus вставляє полюбе). В нього то природніше виходить як для рифу, ніж в того ж Петручі в якого просто получаються заплановані технічні навороти, які дуже часто не вставляють. Хоча-кожному своє.
НУ I ЗВИЧАЙНО ДАЙМБЕГ ДАРЕЛЛ! ЦЕ Ж ВЗАГАЛІ ПРОСТО ППЦ!!!!!!!
багато їх було, але найвідоміші напевно Rage Against the Machine і Audioslave. але перші найцікавіші імхо. експериментатор і взагалі дуже цікавий гітарист. тут цікава інфа є http://guitar.ru/lessons/morello/
http://www.youtube.com/watch?v=3bvzHu4s6Vo&feature=related
ну, а тут якіто пацан грає ріффи його, але то краще в оригіналі чути
http://www.youtube.com/watch?v=3bvzHu4s6Vo&feature=related
Доречі, один з любимих музикантів Джо Сатріані. Сатч навіть чуть-чуть манеру діджейських скречів перйняв. Хоча схожі трюки, тільки без Ваммі робив Джефф Бек на початку 70-их. Доречі раджу послухати альбоми останнього з електронікою: Who Else і решту натсупних. Дуже сучасні рифи… Зараз Морелло, як на мене займається ігрою на акустичній гітарці і співанням політичних кантрі пісеньок під псевонімом Nightwatchman. Скорыше б він то припинив і зайнявся знову крутою ріффорубаниною)))
Скачай може ліпше для проби Rage against the machine "The Battle of Los Angeles" і Audioslave одноіменний. Evil Empire-дуже круто, але мені здається шо ті 2 тобі більш сподобаються)
Metallica - MOP, Creeping Death
Scorpions - Dynamite
Trivium - Entranco of the Conflagration
AC/DC - Back In Black
Molly Hatchett - Whiskey Man, Flirting With Disaster