Звіт з EndoRfiN Fest у Старушці (перший день весни)

Matvik | 14 | Розділ: Враження | 3 березня 2009 22:48

Першого дня весни всім відомий клуб „Старушка”, на пару із організаторами, звичайно, вирішили порадувати нас черговим концертом з „неметальовою” напрямленістю, що, очевидно, служить непоганим приводом для заперечень відомих стереотипів, пов”язаних із цим напівлегендарним закладом. Треба сказати, що за останні три дні, крім, власне, звітного, проходило ще 3 концерти. Цей факт, одначе, не завадив відвідати дійство більш, ніж 150-ти шанувальникам творчості груп, що не може не радувати в світлі фінансових негараздів, які заполонили наше суспільство впродовж останнього часу.

---

K. O. Rock. На жаль (чи на щастя?) я прибув на місце проведення концерту трохи запізно, оскільки не сподівався, що він почнеться вчасно. Таким чином, встиг прослухати тільки останню пісню у виконанні цієї групи. Відразу кинулась в очі велика кількість „безплатних” емочок, які, щоправда, потім кудись розсосались. Щодо виконавців, їх виступ запам”ятався хіба довжиною ніг сексуальної вокалістки, що, на жаль, не компенсувало лажі групи, і її непопадання в гармонію, зокрема. Одним, словом, нічого цікавого.
В перерві з подивом відзначив, що ведучим сьогодні являється не хто інший, як Боброїд, якого я в цій іпостасі абсолютно не уявляв до цього))

Ze_Fear. Далі на сцену вийшла група, фронтмен якої мені був візуально знайомий, але не це привернуло увагу в першу чергу, а яскраво оранжева гітара із зображеними на ній Сімпсонами)) Під сценою відразу зайняла місце організована група підтримки, що характерно для початкуючих колективів. Однозначно, звучало цікавіше, ніж попередня контора, проте, все ж, дуже, дуже одноманітно. Я все розумію, але це ж вам не панк, щоб ганяти 4 акорди цілу пісню. Щоправда, місцями проскакували цікаві моменти, але і їх псував просто шалений нестройняк, який мав місце на початку виступу. Хоча, можливо, це така фішка?)))) Ближче до кінця виступу, щоправда, хлопці дещо розслабились, і заграли більш розкуто, а значить і цікаво. І ніколи не забуду „фразу століття” – „Чим ми сильніші, тим ми слабші!”. Логіки цієї, хоч ти вбийся, але до цього часу зрозуміти не можу)) Проте, зіпсувало все небажання злізати зі сцени у визначений час – явна неповага до організаторів і до колег.

Ways Of Dependence. Дана банда вже встигла заслужити в межах нашого міста, та і поза ним теж, певну популярність, тому мали місце очікування позитивного характеру. В цілому, вони виправдались, навіть більше, оскільки група підготувала сюрприз для шанувальників. Відразу після початку став відчутним різкий контраст у порівнянні із попередньою командою. Стосовно звуку – справжній гранж))). Було зіграно кілька нових пісень, але не це найцікавіше. Головне те, що Пункер (фронтмен команди) вирішив згадати молодість, і віддав свою гітару басисту, а сам зайняв позицію чистого вокаліста. На сцену ж вийшов колишній бас-гітарист Свамп Фм, з яким група виконала одну пісню, а наступну – із справжнім репером, якого досить дивно було бачити на сцені „Старушки”. Під кінець виступу Пункером був подарований текст пісні одній з фанаток, яка особливо еротично танцювала перед сценою.
Після того, як група покинула сцену, на ній досить несподівано з”явився всім відомий Кішак, котрий, очевидно, не оцінив талант ведучого, і взявся розважати публіку розмовами про мінь”єт, яким, на його думку, розплачувались ті самі дівчата, що перед тим вигинались під носом у музикантів.

Aneurysm. Не зважаючи на поодинокі викрики „Фаєрхед”, що звучали із залу, на сцену, чомусь, піднялась не однойменна група, а ще одні гранджери, яких цього вечора було, як на мене, більш, ніж достатньо. Спочатку, як на мене, група грала доволі затиснено, хоча, з іншого боку, чітко видно, що хлопці не перший раз виступають. Відразу згадалась Нірвана, а звідси і впевненість, що таку музику треба слухати по накуру (це жарт, не треба мене садити за пропаганду наркотиків))). Оскільки я таким не займаюсь, то і виступ не дуже сподобався, хоча, під кінець чулись проблиски чогось непоганого.

Поки готувалась наступна група, організаторами була проведена роздача новозаписаних дисків, якими нас вчергове порадувала група Ways Of Dependence. Пізніше, бажаючі атакували учасників з вимогами дати автограф, що, в кінцевому варіанті ледь не призвело до атрофування рук у них же))) Прийдеться звикати.

Theory of Illusion. Достатньо спокійний музон, я б навіть сказав, симетричний. Таке враження, мабуть, склалось внаслідок близнюків, котрі займали місця по краях сцени. Знов дівочий вокал, що вже стало останнім часом традицією – емансипація в дії))). Досить кльово прозвучала повільна пісня, що виконувалась тільки за участі клавішних, ну і вокалісти, звичайно. І все б було чудово, якби не кілька каверів на відомих прогерів Дрім Сіатер, котрі група не те, щоб залажала, проте, зіграла не на тому рівні, на якому слід виконувати пісні такої команди. Втім, вже за саму спробу їм можна подякувати.

Dracula drops D. Наступними розпочали виступ молоді, проте перспективні, львівські інструменталісти, для яких цей виступ став всього лиш третім. Прогрес за цей час є очевидним, тому, не здивуюсь, якщо побачу їх скоро на якомусь серйозному фестивалі. Виступила група на стабільно високому рівні, навіть немає що особливо виділити, хіба що той факт, що звукорежисер, бачачи відсутність вокалістів, просто виключив всі мікрофони, через що музикантам приходилось оголошувати назви пісень, покладаючись лише на силу своїх власних горлянок. Також, відзначилась сексуальна дівчинка з довгими ногами з першої групи, котра підспівувала Дракулам із залу, при чому, чомусь, переважно краще, ніж це робила в свій час на сцені. І чого б то?))) В цілому, їх номер можна було б вважати кращим цього вечора, якби не…

BAZOOKA BAND. Ну, признаюсь чесно, хоч і не являюсь прихильником подібного роду музики, проте виступ цієї, що встигла вже стати напівлегендарною, групи, мене просто порвав. Щоправда, іноді важко було помітити різницю між піснями, зате зіграно було все з такою енергією та майстерністю, що, здавалося, апаратура зараз просто розірветься від напруги) Також, хотілось би відзначити роботу звукорежисера групи, котрий витягнув з порталів все можливе (і неможливе також), без відчутної втрати якості. Щоправда, з цієї ж причини, стояти біля колонки було просто нереально)) Але мав місце і негативний момент: велика частина відвідувачів після початку виступу просто пішла, що, втім, пояснюється пізнім часом. Але, їм же гірше, оскільки вони пропустили виступ справжнього ХЕДЛАЙНЕРА.

Підсумовуючи все вищесказане, повинен зазначити, що останнім часом у Львові відбувається все більше хороших концертів місцевого масштабу, не зважаючи на майже повну відсутність необхідної інфраструктури. І описаний вище винятком не був.