Потік думок.
FURER
| 223
| Розділ: Інше | 23 лютого 2009 0:46
кожного дня ми чуємо з телеекранів, з радіо, читаємо в газетах і журналах, бачимо агітки на стінах про нашу політику… Про те як дбають за нас ті, хто сидить нагорі і вираховує бюджет на наступний рік, ті, хто дбає за права людини,разом з тим порушуючи їх щохвилини, ті, хто засуджує корупцію і бореться проти неї,хоча на нього в кабінеті чекає черговий бізнесмен щоб купити право на побудову бензоколонки , ті, хто формує і розформовує наш уряд, коаліції в парламенті, ті, хто все життя живе для народу, наповнюючи власну кишеню… СТОП!…?
Ми, як стадо примітивних створінь, які кожного дня ходять на роботу, стараються заробити якусь копійку на те щоб забезпечити життя собі, своїм дітям, своїй сімї, не переживаємо за те хто нами керує… Для нас головне стабільність!… СТОП!…?
Ми чуємо про те як ростуть ціни на газ, цукор, молоко, сіль… Ми ковтаємо все це як належне, як необхідне, як аксіому… Ми бачимо як нас обдурюють… Ми бачимо цю велчезну машину обману, яка отримала назву "Ринкова економіка"… СТОП!…?
Ми бачимо як в країнах Європи зявляється все більше і більше мігрантів з Азії та Африки. Ми бачимо як іноземні студенти займають міця українських студентів в університетах, інститутах, школах… Ми бачимо як нашого колегу виганяють з роботу щоб взяти на роботу дешевшу робочу силу. Згодом ми і на собі відчуваємо те, що відчував наш колега місяць тому. Але ми чуємо з Масмедіа що потрібно бути толерантними! Ми бачимо як гвалтують наших дівчат, ріжуть наших хлопців… Але ми толерантні!…СТОП!…?
Ми чуємо про брак коштів на будівництво лікарні для дітей з вродженими патологіями серця, коли наш мер приїжджає на роботу на новенькому Лексусі. Бачимо новенькі тролейбуси на вулицях міст і не знаємо що це тільки оболонка, не знаємо того як заробив наш мер на нову хату для доці чи сина. СТОП!…?
Ми кожної неділі ідемо до церкви. Ми чуємо про те як наш Бог нас любить і як він заставить нас страждати коли ми посміємо ослухатися його. Ми називаємо себе Рабами Божими. Ми клякаємо на коліна, даючи на тацю кілька купюр. Ми кажемо своїй дитині що Бозя існує, що в неї треба вірити, ми самі віримо… Хоча й самі не знаєм в шо. Нам важко повірити людині коли ми чуємо що вона нас любить, проте ми віримо що нас любить той, хто робить з нас рабів. СТОП!…?
Ми чинимо опір? Ми слухаємо своє серце?
Ми хочемо жити? Що чекає наших дітей,внуків,правнуків?
Скільки ми ще будемо терпіти? Де наші обіцяні права?
МИ ЖИВЕМО ЧИ ІСНУЄМО?
ДОСИТЬ! Скажи собі СТОП!
Стань на боротьбу! Вір в себе!
Хто хоче жити, той повинен боротися, а хто не хоче чинити опір у цьому світі вічної боротьби - той не заслуговує права на життя.
АДОЛЬФ ГІТЛЕР